Вересень 30 2013

РЕКОМЕНДАЦІЇ для підготовки та виконання курсових робіт з курсу „Теорія держави і права” (Університет Шевченка) 2010

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут післядипломної освіти

РЕКОМЕНДАЦІЇ для підготовки та виконання курсових робіт
з курсу „Теорія держави і права”
для слухачів за спеціальністю
7.060.101 „Правознавство”

Укладач: Дзейко Ж. О., доцент, кандидат юридичних наук

Київ – 2010

 

Рекомендації для підготовки та виконання курсових робіт з курсу „Теорія держави і права” (укладач:Дзейко Ж. О., доцент, кандидат юридичних наук) для слухачів за спеціальністю 7.060.101 „Правознавство”, рекомендовано на засіданні навчально-методичної комісії Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Протокол від ________________ 2010 р. № _________

ЗМІСТ

Вступ 4
Загальні положення 5
Мета і завдання курсової роботи 6
Загальні вимоги до курсової роботи 7
Вибір теми курсової роботи 8
Підбір джерел з теми курсової роботи 9
Викладення змісту курсової роботи 10
Оформлення курсової роботи 14
Порядок рецензування і захисту курсової роботи 16
Перелік тем курсових робіт 18
Список рекомендованої літератури 23
Додаток № 1 (Зразок титульного листа курсової роботи) 42
Додаток № 2 (Зразок структури плану курсової роботи) 43
Додаток № 3 (Зразок списку використаних джерел) 44
Додаток № 4 (Зразок титульного оформлення додатків до
курсової роботи) 45

 

 ВСТУП

Складовим елементом процесу побудови, реформування та демократизації соціальної, економічної, ідеологічної і правової систем суспільства в Україні є формування правової держави, яка покликана забезпечити реальне втілення в життя конституційного принципу верховенства права, надійно захистити права, свободи та законні інтереси кожної людини. В Україні ведеться значна законотворча робота, проте закони потрібно не лише розробляти і приймати, але й виконувати, неухильно додержуватися їх вимог. Це вимагає глибокого знання суб’єктами права не тільки законодавства, а й основних принципів, закономірностей і напрямів розвитку держави і права.
Вивчення курсу „Теорія держави і права” слухачами має на меті оволодіння ними системою сучасних знань про основні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права. Навчальна дисципліна за своїм характером відноситься до фундаментальних юридичних наук і методологічно опирається на філософію і соціологію та інші гуманітарні науки.
Важливим видом навчального процесу у вищому навчальному закладі є самостійна робота слухача над фаховою літературою, нормативно-правовими актами, іншими матеріалами, зокрема написання курсової роботи. Мета цього видання – методичне сприяння при підготовці та написанні курсової роботи з курсу „Теорія держави і права”.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Підготовка та написання курсової роботи з курсу „Теорія держави і права” організується і здійснюється з урахуванням сучасних інформаційних технологій навчання. Головне спрямування цього виду самостійної роботи слухача – це формування освіченої, грамотно розвиненої особистості, здатної до постійного оновлення наукових юридичних знань, професійної мобільності та швидкої адаптації до змін і розвитку в соціально-правовій сфері в умовах ринкової економіки.
Організація підготовки та написання курсової роботи базується на Законі України „Про освіту”, державних стандартах освіти, інших актах законодавства України з питань освіти, а також на відповідних нормативних документах Інституту післядипломної освіти, юридичного факультету Університету та кафедри теорії та історії держави і права.
В процесі підготовки та виконання курсової роботи Інститут післядипломної освіти надає слухачам можливість користуватися навчальними приміщеннями, бібліотекою, навчальною, навчально-методичною і науковою літературою, обладнанням, устаткуванням та іншими засобами навчання на умовах, визначених правилами внутрішнього розпорядку.
За відповідність рівня підготовки слухачами курсових робіт до вимог державних стандартів освіти відповідає науковий керівник. За належне і своєчасне виконання курсової роботи персональну відповідальність несе слухач.

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Самостійна робота слухача по підготовці та написанню курсової роботи є одним із способів оволодіння навчальним матеріалом з курсу „Теорія держави і права” у час, вільний від обов’язкових навчальних занять.
Самостійна робота по написанню курсової роботи може виконуватися у бібліотеках Інституту післядипломної освіти та Університету, навчальних кабінетах, комп’ютерних класах (лабораторіях), в бібліотеках (наукових, публічних, правничих), а також в домашніх умовах.
Пошукова, дослідницька та аналітична робота кожного слухача організується і здійснюється відповідно до заздалегідь погодженого з науковим керівником графіка, що гарантує можливість своєчасного та належного завершення опрацювання вибраної теми.
Ціль написання курсової роботи полягає в якісному підвищенні рівня фахової підготовки майбутніх працівників, здатних самостійно вирішувати весь спектр теоретико-правових та інших проблем в подальшій практичній юридичній діяльності.
До основних завдань курсової роботи належать: засвоєння і поглиблення слухачами знань з теорії держави і права, оволодіння науковими методами пізнання правової дійсності, опрацювання навичок самостійного вирішення теоретичних та практичних проблем, вміння застосовувати чинне законодавство в повсякденній діяльності фахівця-правознавця.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота повинна виконуватися творчо, на належному науковому та методичному рівнях. В процесі підготовки та написання роботи слухач повинен ґрунтовно вивчити теоретичні літературні джерела (монографії, статті, наукові доповіді тощо), нормативно-правові акти, публікації періодичної преси, в яких аналізуються та висвітлюються різні аспекти обраної теми. Особливу увагу слухач повинен зорієнтувати на всебічний аналіз наукових джерел з теорії держави і права, чинного законодавства, проблем вдосконалення правового регулювання відповідної сфери суспільних відносин, на пошук елементів новизни вирішення того чи іншого питання обраної теми у порівнянні з наявними теоретичними підходами та існуючою юридичною практикою його вирішення. Матеріал курсової роботи повинен бути логічно скомпонованим і вивіреним, а також достатньо обґрунтованим відповідними аргументами.
Тема роботи за своїм характером повинна бути такою, яка б давала змогу автору чітко висвітлити як теоретичні, так і практичні аспекти. А це можливо лише за умови вивчення поряд з теоретичними та нормативними джерелами сучасного стану юридичної практики (статистичних даних, узагальнень, аналітичних оглядів, висновків, рішень, пропозицій правозастосувальних органів, юридичних служб, які надають адвокатські, нотаріальні, консультативні та інші юридичні послуги). За бажанням слухача матеріали курсової роботи в подальшому можуть бути використані як базові або ж допоміжні при підготовці та написанні випускних робіт. Крім того, матеріали курсових робіт можуть бути запропоновані для опублікування в періодичній науковій, спеціальній юридичній літературі, а також для участі в олімпіадах і конкурсах.
Курсова робота повинна бути подана слухачем для рецензування в навчальну частину Інституту післядипломної освіти не пізніше ніж за один місяць до початку сесії.

ВИБІР ТЕМИ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Першим етапом виконання курсової роботи є персональний вибір слухачем теми. Слухачі обирають тему курсової роботи на свій розсуд з урахуванням теоретичних знань, практичного досвіду та можливостей застосування напрацювань в процесі розробки та написання роботи в подальшій самостійній юридичній діяльності. Обираючи ту чи іншу тему курсової роботи, слухачі повинні враховувати її наукову та практичну значимість, наявність необхідних матеріалів та документів, рівень наукової, законодавчої та методичної розробки, власну зацікавленість та особисті можливості щодо її ґрунтовного та всебічного вивчення. Кожний слухач індивідуально обирає тему роботи шляхом реєстрації в навчальній частині Інституту післядипломної освіти у відповідному реєстрі з обов’язковим зазначенням таких реквізитів:
– прізвище, ім’я та по батькові слухача;
– назва теми курсової роботи;
– прізвище, ім’я та по батькові, посада і місце роботи наукового керівника;
– дата реєстрації обраної теми.
При цьому визнається пріоритет вибору конкретної теми курсової роботи, тобто перевага першості обрання слухачем певної теми: якщо конкретна тема курсової роботи уже зареєстрована слухачем, то всі інші слухачі, які виявили бажання виконати курсову роботу на цю ж саму тему, можуть реалізувати своє бажання лише за умови обов’язкового попереднього погодження з науковим керівником. Запропонований перелік тем для написання курсової роботи не є вичерпним і тому надалі може відповідним чином коригуватися з урахуванням змін, внесених у чинне законодавство, а також перспектив правотворчого та правореалізаційного процесів в Україні. Крім того, слухач має право запропонувати власну тему з будь-яких проблем теорії держави і права за умови згоди наукового керівника і подальшої її реєстрації у встановленому порядку.
ПІДБІР ДЖЕРЕЛ З ТЕМИ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Теоретичну, спеціальну юридичну літературу, у тому числі аналітичну та учбову, слухач добирає самостійно, використовуючи при цьому систематичний, предметний та алфавітний каталоги бібліотек Інституту післядипломної освіти та Університету, відповідних бібліотек м. Києва (наприклад, Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського) та місця проживання. Консультації, поради, пропозиції з питань добору літератури студент може отримати, передусім, у наукового керівника, а також у викладачів курсу „Теорія держави і права”, інших викладачів та працівників бібліотеки. Бажано скористатися комп’ютеризованою інформаційною пошуковою системою з питань правознавства, а також нормативно-правовою базою типу „rada.gov.ua”, „Право”, „Закон”, „Ліга”, що дозволить більш кваліфіковано і за значно коротший час зробити добірку необхідних теоретичних джерел та нормативно-правових актів. У процесі добору літератури особливу увагу необхідно зосередити на монографіях, наукових статтях, нормативно-правових актах, що стосуються обраної теми, періодичних юридичних виданнях (газетах, журналах, бюлетенях, вісниках, збірниках тощо), аналізі юридичної практики правозастосувальних органів, зарубіжній юридичній теорії і практиці. Рекомендується використовувати для написання курсової роботи не менше 20 наукових джерел.
Наступний етап – складання бібліографії (списку використаних джерел) із зазначенням загальноприйнятих реквізитів кожного літературного видання (автор, назва, рік видання, найменування видавництва, загальна кількість сторінок). Курсова робота значно „виграє”, якщо буде містити історичний аспект обраної теми, особливості виникнення, становлення, розвитку подальших перспектив окремих її аспектів. Отже, курсова робота – це закінчений результат системного, всебічного та історичного аналізу відповідної теми роботи. Список використаних джерел необхідно систематизувати і подати після „Висновків”. Якщо робота містить „Додатки”, то цей список розташовують після „Додатків”.
ВИКЛАДЕННЯ ЗМІСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Курсова робота повинна містити: титульний аркуш; зміст; перелік умовних скорочень (за необхідності); вступ; основну частину; висновки; додатки (за необхідності); список використаних джерел.
Важливе значення в процесі підготовки і при викладенні положень роботи має „Зміст” (чи „План”). „Зміст” кожної роботи індивідуальний, разом з тим, він обов’язково повинен містити загальновстановлені складові частини: вступ; основну частину; висновки; список використаних джерел.
Зібраний, вивчений та опрацьований матеріал з теми курсової роботи необхідно систематизувати, тобто привести у відповідність з планом, самостійно складеним слухачем та затвердженим науковим керівником. Інколи зміст та спрямованість зібраного матеріалу об’єктивно спонукають до уточнення або коригування окремого питання або декількох питань першопочаткового плану роботи. В таких випадках з урахуванням достатніх підстав за погодженням з науковим керівником до плану роботи можуть бути внесені відповідні зміни. Викладення матеріалу обов’язково повинне бути логічно послідовним, взаємопов’язаним і зорієнтованим на висвітлення в достатньому обсязі всіх питань плану роботи.
У вступі висвітлюються 1) актуальність обраної теми на науковому та практичному рівнях, 2) стан її наукової розробки, а також, в разі необхідності (залежить від теми роботи), нормативно-правової урегульованості та значимості в сучасних умовах для вирішення тих чи інших проблем. Крім того, обов’язково необхідно зазначити 3) мету роботи, яку перед собою ставить автор, а також 4) завдання, що мають бути вирішені ним в процесі висвітлення обраної теми.
Зазначається 5) об’єкт вивчення – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення. 6) Предмет вивчення міститься у межах об’єкта. Об’єкт і предмет як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне й окреме. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом вивчення. Саме на нього спрямована увага слухача, оскільки предмет вивчення визначає тему роботи, яка формулюється на титульному листі як її назва.
Подають перелік використаних 7) методів вивчення для досягнення поставленої в роботі мети та розв’язання поставлених при виконанні курсової роботи завдань. Назвати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме вивчалось за допомогою того чи іншого метода. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.
Зазначається 8) структура роботи (наприклад, „Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, які включають шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел”).
За обсягом вступ не повинен перевищувати трьох друкованих аркушів.
Основна частина складається із окремих складових частин, тобто розділів (як правило, трьох). В свою чергу, кожний розділ може передбачати поділ текстового матеріалу на підрозділи, що дає можливість більш чітко структуризувати викладення змісту роботи.
Кожна складова частина плану роботи повинна бути зазначена відповідною цифрою та повною назвою і відокремлена від попереднього тексту. Доцільно починати виклад змісту кожного розділу з нового аркуша.
Кожна структурна складова частина плану має містити виклад основних положень, їх аналіз, позиції окремих авторів, власну позицію автора, якої він дійшов внаслідок проведеної роботи. Висвітлення розділів повинно завершуватися відповідними висновками.
При висвітленні питань не потрібно обмежуватися лише переказом або цитуванням положень, запозичених із літературних джерел, оскільки це значно знижує теоретичне і практичне значення роботи, а в окремих випадках призводить до визнання курсової роботи плагіатом чи компіляцією і повернення її слухачу на нове опрацювання.
Найбільш важливі положення повинні супроводжуватися відповідними аргументами, посиланнями на позиції тих чи інших авторів та акти законодавства, а також ілюструватися найбільш переконливими прикладами із практики, цифровими матеріалами, таблицями, схемами тощо.
Наведення цифрових даних повинно супроводжуватися їх аналізом, відповідними висновками, які стверджують або ж, навпаки, спростовують наведені в роботі положення, позиції і таке інше. Робота не повинна містити повторень, як дослівних, так і за змістом. Використані цитати мають бути лаконічними, органічно пов’язаними з основним текстом. Наведені в роботі дані, цитати, таблиці та схеми, якщо вони взяті з відповідних джерел, повинні супроводжуватись посиланнями на зазначені джерела. Ці посилання треба обов’язково оформляти з додержанням державних вимог та стандартів.
Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, „… у працях [1-7]…”. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в роботі, наприклад, „…[1, с. 2]…”.
Головне при написанні курсової роботи – це самостійний вдумливий аналіз фактів правової дійсності, критична і зважена оцінка відповідних проблем, пошук оптимальних шляхів усунення недоліків та перешкод, розробка своїх власних пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання суспільних відносин.
Висновки (заключні положення) – це стисле узагальнення всієї проведеної роботи студента, це своєрідний звіт, яким слухач засвідчує рівень та обсяг виконаних ним завдань, які визначалися на початковому етапі написання роботи у вступній частині, а також досягнення мети, заради якої написана і подана на рецензування курсова робота.
У цій частині роботи мають бути сформульовані в локанічній формі всі висновки, яких дійшов автор на підставі проведеної роботи. Кожний висновок має бути текстуально відокремлений від інших, символізуючи логічно завершене твердження чи спростування. Висновки бажано формулювати в тій самій послідовності, в якій вони були викладені при висвітленні основної текстової частини курсової роботи.
Після цього автором формулюються пропозиції щодо вдосконалення та поліпшення вирішення конкретних питань правової дійсності. На терені зроблених висновків пропозиції автора можуть стосуватися теоретичних положень, наприклад, пропонується нове авторське визначення тих чи інших правових принципів, категорій, понять тощо. Пропозиції можуть бути і в галузі подальшого вдосконалення чинного законодавства, наприклад, пропонується нова або частково змінена редакція нормативно-правового акту чи окремої статті. Можуть бути пропозиції, спрямовані на подальше вдосконалення практики застосування тих чи інших правових норм в діяльності відповідних суб’єктів. Крім того, пропозиції можуть бути і щодо оптимізації наукових досліджень з теорії держави і права, вдосконалення підготовки в навчальних закладах фахівців, міжнародного співробітництва України з іншими країнами.
Список використаних джерел: джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний), в алфавітному порядку прізвищ певних авторів або заголовків, у хронологічному порядку. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема потрібну інформацію можна одержати з таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 „СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления”, ДСТУ 3582-97 „Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12-93 „СИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”.

ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота виконується українською мовою. Всі розділи курсової роботи повинні бути оформлені чітко і якісно, таким чином, щоб можна було їх зберігати протягом всього терміну, визначеного Міністерством освіти України. Вся текстова частина роботи друкується з одного боку аркуша білого паперу формату 210х297 мм (формат А-4) через півтора інтервали 14 шрифтом. Обсяг роботи – 35-40 сторінок (без урахування додатків та списку використаних джерел). Аркуші повинні мати такі поля (в міліметрах): верхнє – 20, праве – 10, ліве – 30, нижнє – не менше 20.
Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, на якому номер сторінки не ставлять. Другою сторінкою роботи є „ЗМІСТ”, на якому ставлять номер сторінки. Він містить найменування та номери початкових сторінок структурних частин роботи.
Заголовки структурних частин роботи „ЗМІСТ”, „ВСТУП”, „РОЗДІЛ”, „ВИСНОВКИ”, „СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ” друкують великими літерами симетрично до набору. Такі структурні частини роботи, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера, тобто не можна писати: „1. Вступ” або „Розділ 6. Висновки”. Номер розділу ставиться після слова „РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: „2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім наводять заголовок підрозділу.
Кожний розділ починається на окремому аркуші і нумерується послідовно арабськими цифрами наскрізною нумерацією. Таблиці, схеми, малюнки, діаграми, графіки виконуються на окремих аркушах і також наскрізно нумеруються арабськими цифрами. Кожний різновид допоміжних матеріалів повинен мати окрему наскрізну нумерацію, наприклад, таблиця № 1; № 2; схема № 1; № 2; графік № 1; № 2 і т.п. Допоміжні матеріали можуть розміщуватися в тексті, за бажанням студента вони можуть бути скомпоновані у додатках курсової роботи під окремим титульним позначенням, наприклад, „Схеми”, „Статистичні дані”. Складні допоміжні матеріали, великі за обсягом повинні обов’язково розміщуватися в додатках до роботи. На останній сторінці студент ставить свій підпис і дату виконання роботи. Курсова робота повинна бути зброшурована у твердій обкладинці. З метою стандартного виконання та оформлення курсової роботи встановлюються нижче наведені зразки та стандарти: титульний листок (додаток № 1); структура плану роботи (додаток № 2); список використаних джерел (додаток № 3); додатки (додаток № 4).
Курсова робота виконується у відповідності до всіх вимог цих рекомендацій. У випадку порушення подану роботу буде повернуто автору для доопрацювання і приведення згідно встановлених вимог.

ПОРЯДОК РЕЦЕНЗУВАННЯ ТА ЗАХИСТУ КУРСОВИХ РОБІТ

Виконана курсова робота подається слухачем до навчальної частини Інституту післядипломної освіти на реєстрацію, яка здійснюється шляхом внесення до відповідного журналу відомостей, а саме: прізвище, ім’я та по батькові виконавця курсової роботи; назва теми курсової роботи; прізвище, ім’я та по батькові наукового керівника; дата подання курсової роботи.
На титульному листі курсової роботи знизу під назвою теми роботи проставляється реєстраційний номер та дата реєстрації. Особа, яка оформила реєстрацію роботи, ставить свій підпис на титульному листі. Після реєстрації курсова робота передається науковому керівнику для перевірки та рецензування.
За результатами перевірки науковим керівником складається письмова рецензія на окремому аркуші паперу, яка засвідчується особистим підписом і зазначається дата рецензування.
В рецензії відображається: актуальність теми курсової роботи; рівень, глибина і комплексність підходу при аналізі проблеми; правильність застосування методів вивчення та відповідність сучасному розвитку правової науки; теоретична та практична цінність роботи; якість оформлення роботи; змістовні, методологічні, методичні, редакційні та технічні недоліки; загальний висновок щодо виконання курсової роботи на основі змісту роботи та особистої співбесіди з її автором.
У випадку невідповідності курсової роботи встановленим вимогам, науковий керівник у висновку формулює допущені недоліки і повертає її автору на доопрацювання із визначенням дати повторного подання на перевірку та рецензування.
При наявності тих чи інших зауважень, пропозицій з боку наукового керівника, зазначених в рецензії, автор курсової роботи зобов’язаний врахувати їх в процесі підготовки до захисту.
У встановлений навчальною частиною строк провадиться захист курсових робіт слухачів, який здійснюється комісією. Процедура захисту складається з короткої (до 7 хвилин) доповіді автора курсової роботи, в якій стисло викладаються зміст і положення, які виносяться на захист, даються відповіді на зауваження, зроблені науковим керівником в рецензії. Після закінчення доповіді проводиться обговорення роботи, під час якої даються відповіді на запитання членів комісії, яка остаточно визначає оцінку курсової роботи.
Після закінчення захисту курсових робіт комісія підбиває підсумки і дається оцінка роботи кожного слухача. Оцінки заносяться у відомість, яка підписується головою і членами комісії. Курсові роботи передаються у навчальну частину для зберігання під відповідним реєстраційним номером у фонді курсових робіт.
Порядок повторної підготовки, рецензування та повторного захисту курсових робіт визначається відповідними правилами, затвердженими ректором Університету.

ПЕРЕЛІК ТЕМ КУРСОВИХ РОБІТ:

1. Поняття і структура юридичної науки.
2. Держава і право як об’єкт вивчення юридичною наукою.
3. Теорія держави і права як наука та її предмет.
4. Співвідношення теорії держави і права з іншими юридичними науками.
5. Основні завдання і функції теорії держави і права як науки.
6. Методологія пізнання державно-правових явищ: поняття, структура, призначення.
7. Основні причини і закономірності розпаду родового суспільства.
8. Особливості виникнення сучасних держав.
9. Визначення поняття держави: основні підходи.
10. Публічна влада як основна ознака держави.
11. Територіальна ознака держави.
12. Суверенітет держави: внутрішні і зовнішні аспекти суверенітету.
13. Правова система як ознака держави.
14. Фінансово-грошова система як ознака держави.
15. Державна мова як ознака держави.
16. Державні символи як ознака держави.
17. Сутність держави і її соціальне призначення.
18. Формаційний і цивілізаційний підходи до типології держав.
19. Поняття форми держави.
20. Поняття і види форм державного правління.
21. Поняття монархії та її види.
22. Поняття республіки і її види.
23. Поняття та особливості парламентської республіки.
24. Поняття та особливості президентської республіки.
25. Порівняльна характеристика парламентської та президентської республік.
26. Поняття та особливості парламентсько-президентської республіки.
27. Поняття та особливості президентсько-парламентської республіки.
28. Сучасний стан і перспективи розвитку форми державного правління України.
29. Поняття форми державного устрою.
30. Унітарні держави: поняття та їх види.
31. Поняття і види автономії.
32. Поняття, види та особливості федерації.
33. Поняття та основні ознаки конфедерації.
34. Сучасний стан і перспективи розвитку форми державного устрою України.
35. Поняття і види державного режиму.
36. Демократичний державний режим, його види та особливості.
37. Авторитарний державний режим: поняття, ознаки і види.
38. Поняття і суть тоталітарного режиму.
39. Сучасний стан і перспективи розвитку державного режиму в Україні.
40. Поняття, ознаки, зміст і значення функцій держави.
41. Співвідношення функцій держави із сутністю, цілями і завданням держави.
42. Класифікація основних функцій держави.
43. Методи і форми здійснення функцій держави.
44. Внутрішні функції держави: загальна характеристика.
45. Зовнішні функції держави: загальна характеристика.
46. Внутрішні функції сучасної Української держави.
47. Зовнішні функції сучасної Української держави.
48. Екологічна функція Української держави.
49. Економічна функція Української держави.
50. Культурно-виховна функція Української держави.
51. Законодавча функція Української держави.
52. Співвідношення державної політики, завдань і функцій держави.
53. Сучасний стан і тенденції розвитку внутрішніх функцій Української держави.
54. Сучасний стан і тенденції розвитку зовнішніх функцій Української держави.
55. Апарат держави як основа механізму держави: поняття, ознаки і структура.
56. Поняття і основні ознаки органу державної влади.
57. Система органів державної влади в Україні.
58. Орган законодавчої влади в Україні.
59. Президент України – глава держави.
60. Органи державної виконавчої влади в Україні.
61. Судова влада в Україні: загальна характеристика.
62. Принципи побудови і діяльності апарату держави.
63. Основні принципи організації і діяльності механізму держави.
64. Співвідношення принципів єдності і поділу державної влади.
65. Проблеми вдосконалення механізму держави в Україні.
66. Місцеве самоврядування: поняття, ознаки і структура.
67. Сучасні моделі місцевого самоврядування.
68. Співвідношення органів державної влади і органів місцевого самоврядування.
69. Поняття і структура громадянського суспільства.
70. Правовий статус особи, людини і громадянина.
71. Права людини як правова основа громадянського суспільства.
72. Класифікація прав людини.
73. Напрями формування громадянського суспільства в Україні.
74. Юридичні гарантії прав людини.
75. Еволюція ідеї правової держави.
76. Правова держава: поняття, суть і ознаки.
77. Принципи правової держави і їх реалізація в Україні.
78. Взаємозв’язок правової держави і громадянського суспільства.
79. Напрями формування правової держави в Україні.
80. Роль і місце державної влади у політичній системі суспільства і держави.
81. Взаємовідносини держави і церкви у політичній системі суспільства.
82. Економічні, соціальні, психологічні та інші передумови виникнення права.
83. Співвідношення держави і права.
84. Норми права і норми моралі: співвідношення.
85. Право і звичай: лінії взаємозв’язку.
86. Правовий звичай в сучасних правових системах.
87. Місце і роль права в системі соціального регулювання суспільних відносин.
88. Поняття і основні риси правового регулювання суспільних відносин.
89. Механізм правового регулювання: поняття, елементи та їх характеристика.
90. Ефективність правового регулювання.
91. Нормативний підхід до визначення права.
92. Соціологічний підхід до визначення права.
93. Доктрина природного права.
94. Проблеми праворозуміння у вітчизняній теорії права: історія і сучасність.
95. Об’єктивна необхідність права і його взаємозв’язок з державою, політикою і економікою.
96. Соціальна цінність права в сучасному суспільстві.
97. Суть і функції права.
98. Поняття і класифікація принципів права.
99. Принцип верховенства права та його закріплення в Конституції України.
100. Верховенство права і закону: поняття, співвідношення і шляхи забезпечення в Україні.
101. Поняття форми і джерела права.
102. Види і загальна характеристика основних форм права.
103. Нормативно-правовий акт як джерело права: поняття та особливості.
104. Правовий звичай як джерело права: поняття та особливості.
105. Судовий прецедент як джерело права: поняття та особливості.
106. Нормативно-правовий договір як джерело права: поняття та особливості.
107. Джерела права в сучасній Україні і їх характеристика.
108. Система нормативно-правових актів України.
109. Конституція України 1996 р.: основні риси і місце в системі нормативно-правових актів України.
110. Поняття і місце закону в системі нормативно-правових актів України.
111. Поняття і ознаки підзаконного нормативно-правового акту.
112. Поняття, визначення і функції законодавчої техніки.
113. Правова культура і законодавча техніка: взаємозв’язки та взаємодії.
114. Правова свідомість і законодавча техніка: взаємозв’язки та взаємодії.
115. Принципи застосування правил і засобів законодавчої техніки.
116. Техніко-юридичні критерії якості закону.
117. Логіка і структура закону.
118. Правила і засоби внесення змін до законів.
119. Помилки у застосуванні правил і засобів законодавчої техніки.
120. Техніко-юридичні правила і засоби попередження, виявлення і ліквідації колізій в законодавстві.
121. Техніко-юридичні правила і засоби попередження, виявлення і ліквідації прогалин в законодавстві.
122. Правотворчість: поняття та види.
123. Поняття законотворчості.
124. Стадії законотворчості.
125. Тенденції та перспективи розвитку нормативно-правових актів та інших джерел права України.
126. Дія нормативно-правових актів в часі.
127. Дія нормативно-правових актів в просторі.
128. Дія нормативно-правових актів за колом осіб.
129. Поняття, характерні риси і визначення норми права.
130. Види правових норм.
131. Структура правових норм.
132. Гіпотеза правової норми: поняття і види.
133. Диспозиція правової норми: поняття і види.
134. Санкція правової норми: поняття і види.
135. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акту.
136. Правова система: поняття, структура, співвідношення з іншими правовими явищами.
137. Романо-германська правова сім’я.
138. Сім’я загального права.
139. Сім’я релігійно-традиційного права.
140. Сім’я соціалістичного права.
141. Місце правової системи України серед правових систем сучасності.
142. Поняття, основні риси і структура системи права.
143. Підстави класифікації системи права на галузі та інститути права.
144. Поняття галузі права.
145. Поняття інституту права.
146. Поняття законодавства і його співвідношення з системою права.
147. Систематизація законодавства: поняття і види.
148. Кодифікація законодавства: поняття і види.
149. Інкорпорація законодавства: поняття і види.
150. Поняття, основні ознаки і визначення правовідносин.
151. Види правовідносин.
152. Структура правовідносин: суб’єкти, об’єкти і зміст.
153. Поняття юридичної особи: загальнотеоретична характеристика.
154. Суб’єкти правовідносин: поняття і види.
155. Поняття правосуб’єктності.
156. Зміст правовідносин.
157. Об’єкти правовідносин.
158. Поняття, структура і функції суспільної правосвідомості.
159. Поняття, структура і функції правосвідомості особи.
160. Поняття, структура і функції правової культури суспільства.
161. Поняття, структура і функції правової культури особи.
162. Професійна правосвідомість юриста.
163. Професійна правова культура юриста.
164. Правосвідомість і правотворчість: характеристика основних напрямів взаємовпливу.
165. Правосвідомість і реалізація норм права: характеристика основних напрямів взаємовпливу.
166. Правовий нігілізм: поняття, джерела та форми.
167. Поняття, форми та методи правового виховання.
168. Поняття та основні ознаки законності.
169. Поняття правопорядку і його співвідношення із законністю.
170. Юридичні гарантії законності: стан та перспективи розвитку в Україні.
171. Поняття і види правомірної поведінки особи.
172. Поняття і ознаки правопорушення.
173. Види правопорушень.
174. Поняття і ознаки юридичної відповідальності.
175. Види юридичної відповідальності.
176. Підстави, цілі і принципи юридичної відповідальності.
177. Поняття тлумачення правових норм.
178. Способи тлумачення правових норм.
179. Види тлумачення правових норм.
180. Офіційне тлумачення правових норм: поняття та види.
181. Неофіційне тлумачення правових норм: поняття та види.
182. Значення, поняття і форми реалізації норм права.
183. Поняття і ознаки застосування правових норм.
184. Підстави і суб’єкти застосування правових норм.
185. Основні стадії застосування правових норм.
186. Основні вимоги правильного застосування правових норм.
187. Поняття і ознаки правозастосувальних актів.
188. Види правозастосувальних актів.
189. Прогалини в законодавстві і шляхи їх подолання.
190. Аналогія права: поняття і правила застосування.
191. Аналогія закону: поняття і правила застосування.
192. Юридичні колізії: поняття і способи їх вирішення.
Список рекомендованої літератури (тематичний):
Загальна характеристика теорії держави і права:
1. Васильев А.М. Правовые категории. – М., 1976.
2. Венгеров А.Б. Теория государства и права. – М.: Юрист, 1995.
3. Глебов А.П. Новое поколение учебников по теории гос. и права. // Гос. и право. – 1997, № 4. – С. 63-67.
4. Жуков В.Н. Место теории государства и права, философии права и истории политических и правовых учений в системе высшего юридического образования…/ Государство и право. 2000, № 12.
5. Каленский В.Г. Государство как объект социологического анализа. – М., 1977.
6. Керимов Д.А. Общая теория государства и права. Предмет. Структура. Функции. – М., 1977.
7. Козлов В.А. Проблемы предмета и общей методологии права – Л. 1989.
8. Козюбра М.І. Наукознавчі проблеми загальної теорії держави і права.
9. Лазарев В.В. Теория права и государства. – М. 1996.
10. Недбайло П.Е. Введение в общую теорию государства и права. К., 1971.
11. Общая теория государства и права. Акад. курс. Т. 1, Отв. ред. проф. М.Н. Марченко. Зерцало. – М., 2001.
12. Сурилов А.В. О месте и значении общей теории государства и права в системе юридической науки. // Проблемы правоведения. Вып. 41. 1980.
13. Черноголовкин Н.В. Возникновение и основные этапы развития науки о государстве и праве (лекции). – М., 1966.
14. Методологические проблемы юридической науки. – К., 1990.
15. Полешко А. Методології правової науки і правозастосовчої практики – належну увагу. – Право України. – 1996. – № 12.
16. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. К.,1994.
17. Степанов И.М. Диалектика общечеловеческих и классовых ценностей в конституционном процессе. – Сов. госуд. и право. 1990. № 1.
18. Спиридонов Л.И. Теория государства и права. – М., 1996.
19. Халфина П.О. Диалектическое противоречие и право // Совет. госуд. и право. 1988. № 1.
20. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. – М., 1996.
21. Чиркин В.Е. Сравнительное государствоведение: метод исследования, отрасль науки, учебная дисциплина. Сов. госуд. и право. 1990. № 3.

Методологія юридичної науки:

1. Васильев А.М. Правовые категории. – М., 1976.
2. Гаврилов О.А. Математические методы и модели в социально-правовом исследовании. – М.: Наука, 1980.
3. Ганьба Б. Системний підхід та його застосування в дослідженні державно-правових явищ // Право України.– 2000.– № 3. – С. 41-44.
4. Зайчук О.В. Оніщенко Н.М. Середовище права та формування правових систем сучасності // Право України.– 2003, № 12.
5. Клименко О. Формування українського права та його взаємодія з іншими правовими системами // Право України. – 2001.– № 9.
6. Ковальова О. Зближення законодавства Європейського Союзу з правовими системами держав-кандидатів на вступ до ЄС // Право України. 2003. № 9.
7. Луць Л.А. Структура правової системи суспільства: загальнотеоретичні аспекти // Право України 2002. № 3.
8. Мірошніченко М. Методологічні передумови класифікації правової системи України // Право України.– 2003.– № 11.
9. Гусарев С.Д., Карпов О.М. Юридична деонтологія. – К., 1998.
10. Декарт Рене. Міркування про метод. – К.: Тандем, 2004.
11. Жоль К.К. Методы научного познания и логика (для юристов). Учебн. пособие. – К.: Атіка, 2001.
12. Клизовский А. Основы миропонимания новой эпохи. – Минск, 1995.
13. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права) – 2-е изд. – М.: Аванта, 2004.
14. Казимирчук В.П. Право и методы его изучения. – М., 1965.
15. Каленский В.Г. Государство как объект социологического анализа. – М., 1977.
16. Козловський А.А. Право як пізнання. Вступ до гносеології права. – Чернівці: Рута, 1999.
17. Козлов В.А. Проблемы предмета и методологи общей теории права. – К., 1989.
18. Лапаев В.В. Конкретно-социологические исследования в праве М., 1997.
19. Методологические проблемы юридической науки. – К., 1990.
20. Макаров В.П. Философия права. Учебн. пособие. – М.: Академпроект. Екатеринбург: Деловая книга, 2002.
21. Нерсесянц В.С. Философия права. Учебн. для вузов. Я.: Норма, 2004.
22. Оборотов Ю.Н. Традиции и обновления в правовой сфере: вопросы теории (от познания к постижению права). – Одесса: Юрид. литература, 2002.
23. Петров Ю.А. Теория познания. Научно-практическое значение. – М.: Мысль, 1988.
24. Радбрух Густав. Философия права. Перевод с нем. – М.: Междунар. отношения, 2004.
25. Ткаченко О.В. Пізнавальні можливості та перспективи розвитку методології порівняльно-правових досліджень // Європейське право та порівняльне правознавство: Зб. ст. / За ред. Ю. С. Шемшученка, І. С. Гриценка, О. В. Кресіна. – Київ-Шамборі: Логос, 2010. – С. 158-166.
26. Циппеліус Райнгольд. Філософія права. Пер. з нім. – К.: Тандем, 2000.
27. Циппеліус Райнгольд. Юридична методологія. – К.: Реферат, 2004.
28. Сырых В.М. Метод правовой науки: основные элементы, структура. – М., 1980.

Походження держав:

1. Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 р.

2. Акт проголошення незалежності України від 24.08.1991р.
3. Венгеров А.В. Теория государства и права, М., 1995, 1998.
4. Гумплович Л. Общее учение о государстве. Спб., 1910.
5. Енгельс Ф. Походження сім’ї, приватної власності і держави. Твори. Т. 21.
6. Кашанина Т.В. Происхождение государства и права. Современные трактовки и новые подходы. – М., 1999.
7. Косарев А.И. Происхождение и сущность государства. М., 1969.
8. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права. – К.: Атіка, 2005.
9. Ленін В.І. Держава і революція // Повн. зібр. твор. Т. 33.
10. Ленін В.І. Про державу // Повн. зібр. твор. Т. 39.
11. Ранние формы политической организации: от первобытности к государственности. – М., 1995.
12. Руссо Ш.Ж. Об общественном договоре или принципы политического права. – М., 1969.
13. Общая теория государства и права. Академ. курс. Т. 1, отв. ред. Т.М. Марченко. – М.: Зерцало, 2001.
14. Рабовладельческое и феодальное государство и право стран Азии и Африки. -Х: ХТУ. Вища школа, 1981.
15. Шилов Ю.А. Истоки славянской цивилизации К: МАУП, 2004.

Поняття, суть, соціальне призначення і цінність держави:

1. Атаманчук Г.В. Новое государство: поиски, иллюзии, возможности.- М., 1996.
2. Байтин М.И. Государство и политическая власть.- Саратов, 1972.
3. Байтин М.И. К дискуссии о понятии государства // Вопросы теории государства и права. Саратов, 1971.
4. Бачило И.Л. Факторы, влияющие на государственность // Государство и право. 1993. № 7.
5. Бутенко А.П. Государство: его вчерашние и сегодняшние трактовки // Государство и право, 1993. № 7.
6. Витченко A.M. Теоретические проблемы исследования государственной власти.- Саратов, 1982.
7. Денисов А.И. Сущность и формы государства. М., 1960.
8. Карапетян Л.М. Грани суверенитета и самоопределение народов // Государство и право. – 1993. – № 1.
9. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права. – К.: Атіка, 2005.
10. Косарев А.И. Происхождение и сущность государства.- М., 1969.
11. Кресіна І.О. Політична влада // Юридична енциклопедія. Т. 4. – С. 629-630.
12. Рабінович П.М. Державна влада // Юридична енциклопедія. Т. 2.- С. 85-86.
13. Рабінович П.М. Соціальна сутність держави: теоретико-методологічні засади // Право України. – № 8. – С.41-44.
14. Левин И.Д. Суверенитет. – М., 1948.
15. Лившиц Р.З. Государство и право в современном обществе: необходимость новых подходов // Советское государство и право. 1990, № 10.
16. Лобода Ю.П. Цінність держави як її соціальна сутність (теоретико-методологічні аспекти дослідження): Автореф. дис. канд. юрид. наук: О., 2001.
17. Мамут Л.С. Государство в ценностном измерении. М., 1998.
18. Мамут Л.С. Проблемы теории государства в современной идеологической борьбе. М., 1976.
19. Манов Г.И. Признаки государства. Новые прочтения. М., 1993.
20. Петров B.C. Тип и формы государства.- Ленинград, 1967.
21. Петров B.C. Сущность, содержание и форма государства.- М., 1971.
22. Рожкова Л.П. Принципы и методы типологии государства и права.- Саратов, 1984.
23. Тихомиров Ю.А. Государство на рубеже столетий // Государство и право – 1997 – № 2.
24. Чиркин В.Е. Современное государство. – М., 2001.
25. Чиркин В.Е. Государствоведение. М., 1999.
26. Чиркин В.Е. Политическая и государственная власть // Сов. гос. и право. –1989. – № 1.
27. Чиркин В.Е. Об определении государства // Государство и право. 1993. – № 8.
28. Чиркин В.Е. Легализация и легитимизация государственной власти // Государство и право. – 1995. – № 8.
29. Ушаков А.А. О понятии исторического типа государства и права // Правоведение 1983, № 5.
30. Суверенітет (державний, народний, національний) // Юридична енциклопедія.

Форма держави:

(Плутократія, диктатура, олігархія, охлократія, союз, авторитаризм, диктатура пролетаріату, співдружність, автократія, союзна держава, деспотія, суспільний лад, державний лад, поліцейська держава, парламентська республіка, дуалістична монархія, монархія конституційна, монархія парламентська, республіка) // Юридична енциклопедія.
1. Ермаков А.П. Теория формы государства в советской юридической науке. – М., 1985.
2. Якушик В.М. Різновиди політичних режимів. – Віче. 1995.– № 9.
3. Ковлер А.И. Демократия: основы политико-правовой теории.- М., 1990.
4. Крашенинников Н.А. Цивилизационные подходы к изучению истории государства и права // Методологические проблемы правоведения. М., 1994.
5. Кузьмин Э.Л. Демократия: некоторые вопросы теории, методологии и практики.- М., 1986.
6. Автономія, національно-культурна автономія // Юридична енциклопедія.
7. Лінецький С.В. Метаморфози державного режиму України (політико-правовий аналіз).- К., 2003.
8. Лінецький С.В. Теоретичні підходи до визначення та еволюції української моделі державного режиму // Право України. – 1999.– № 7. – С.17-20.
9. Лобер В.Л. Демократия от зарождения идеи до современности. – М., 1991.
10. Муромцев Г.И. К вопросу о понятии «политический режим»// Актуальные проблемы государства и права. – М., 1974.
11. Матузов Н.И. Малько А.В. Политико-правовые режимы: актуальные аспекты общественной науки и современность // Правоведение.– 1977. № 1.
12. Мяловицька Н.А Автономія і проблеми регіоналізації в країнах Європи // Європейське право та порівняльне правознавство: Зб. ст. / За ред. Ю.С. Шемшученка, І.С. Гриценка, О.В. Кресіна. – Київ-Шамборі: Логос, 2010. – С. 383-390.
13. Петров B.C. Тип и формы государства.- Ленинград, 1967.
14. Петров B.C. Сущность, содержание и форма государства.- М., 1971.
15. Сухонос В.В. Сутність та функції авторитарного державного режиму в умовах переходу до демократії (теоретико-методологічний аналіз): Автореф. дис. канд. юрид. наук. – К., 2000.
16. Тадевосян Э.В. О моделировании в теории федерализма и проблеме асимметричных федераций // Государство и право. 1997. № 8.
17. Тихомиров Л.А. Монархическая государственность.- М, 1998.
18. Чиркин В.Е. Современное государство. – М., 2001.
19. Чиркин В.Е. Государствоведение. М, 1999.
20. Чиркин В.Е. Нетипичные формы правления в современном государстве // Государство и право. 1995. № 8.
21. Чиркин В.Е. Модели современного федерализма: сравнительный анализ // Государство и право. 1994. № 8-9.
22. Энтин Л.М. Разделение властей. Опыт современных государств. М., 1995.

Функції держави:

1. Байтин М.И. Сущность и основные функции социалистического государства.- Саратов, 1979.
2. Бермічева О. В. Соціальна функція держави в Україні: Автореф. дис. канд. юрид. Наук. – X., 2002.
3. Денисов А.И. Сущность и формы государства. М., 1960.
4. Глебов А.П. Понятие и структура функций социалистического государства.- Воронеж, 1974.
5. Каск Л.И. Функции и структура государства.- М., 1969.
6. Кравченко В. Економічні функції держави // Право України. 1993. № 1.
7. Малько А.В. Государство: проблемы правового ограничения // Теория политики (общие вопросы). – Саратов, 1994.
8. Межі державної влади (монографічне дослідження).- К., 2001.
9. Могил С. К. Сучасна держава в екстремальних ситуаціях: нормативи, органи, функції: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – О., 2003.
10. Романенко О. В. Пенітен ціарна функція демократичної правової держави та роль громадянського суспільства в механізми її реалізації: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – К., 2004.
11. Черноголовкин Н.В. Теория функций социалистического государства.- М., 1970.
12. Якушик В.М. Государство переходного типа. (вопросы теории). – К., 1991.

Механізм держави і місцеве самоврядування:

(аппарат держави, аппарат державного управління, державний аппарат, повноваження, компетенція, державні установи, органи держави, органи державної влади) // Юридична енциклопедія.
1. Коментар до Конституції України.
2. Ардан Филипп. Франция: государственная система. – М., 1994.
3. Авер’янов В.Б. Державний апарат // Юрид. енцикл. Т. 2 – К.: Укр. енцикл., 1999. – С. 121; Апарат державного управління // Юрид. енцикл. Т. 1 – К.: Укр. енцикл., 1998. – С. 126 – 127; Органи виконавчої влади // Юрид. енцикл. Т. 4. – С. 287.
4. Борденюк В.І. Співвідношення місцевого самоврядування та державного управління: конституційно-правові аспекти. Авт. дис. … д. ю. н. – К., 2009.
5. Копейчиков В.В. Механизм советского государства. – М., 1963.
6. Коваленко А.А. Органи державної виконавчої влади: проблеми класифікації // Людина і політика. 2002. № 6.
7. Кривенко Л.Т. Органи законодавчої влади // Юрид. енцикл. Т. 4 – К.: Укр. енцикл., 2002. – С. 288.
8. Органи державної влади // За ред. В.Ф. Погоріло – К., 2002.
9. Краснобаева Л.А. Тенденции формирования и функционирования государственных аппаратов стран СНГ. Автореф. дис… к. ю.н. – Минск, 2004.
10. Сухонос В. Місце прокуратури в системі органів державної влади України // Право України. 2000. № 6.
11. Сірий М.І. Судова влада // Юрид. енцикл. Т. 5 – К., 2003. – С. 699.
12. Тихонова Є.А. Глава держави // Юрид. енциклоп. Т. 1. 1998, с. 591.
13. Федоренко В.Л. Органи державної влади // Юрид. енциклопедія. – Т. 4. – К., 2002. – С. 287–288.
14. Шемшученко Ю.С. Президент // Юрид. енциклоп. Т. 5 – К., 2003, с. 64.
15. Шаповал В.М. Державний лад країн світу. – К., 1999.
16. Шаповал В.М. Виконавча влада // Юрид. енцикл. Т. 1 – К.: Укр. енцикл., 1998, с. 386 – 387.
17. Шумський П.В. Прокуратура України – К., 1995.
18. Право и власть. – М., 1999.

Держава і громадянське суспільство:
1. Бахин СВ. О классификации прав человека, провозглашенных в международных соглашениях // Правоведение. 1991. № 2.
2. Витрук Н.В. Права человека: состояние и перспективы развития // Право и власть. М., 1990.
3. Добрянський СП. Актуальні проблеми загальної теорії прав людини: Автореф. дис. канд. юрид. наук.- О., 2003.
4. Гаджиев К.С Концепция гражданского общества: идейные истоки и основные вехи формирования // Вопросы философии. 1991. № 7.
5. Гражданское общество, правовое государство и право («Круглый стол» журналов «Государство и право» и «Вопросы философии») // Государство и право.- 2002.- № 1.
5. Кресін О.В. Громадянське суспільство і держава: шлях до порозуміння і співпраці // Право України. – 2004. – № 3. – С. 18-21.
6.Громадянське суспільство в Україні: проблеми становлення.- К., 1997.
7. Ковальчук Т. I. Громадянське суспільство: сутність і тенденції розвитку (порівняльно-правові аспекти): Автореф. дис. канд. юрид. наук. К., 1995.
8. Конституція України: Офіц. Текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. Посібник / Авт.- упоряд. МЛ. Хавронюк. К, 1999.
9. Кравчук В.М. Взаємовідносини громадських організацій і держави в умовах формування громадянського суспільства в Україні (теоретико-правові аспекти). Авт. дис. … к. ю. н. – К., 2008.
10. Кратюк В.В. Громадянське суспільство в Україні: політико-правові аспекти розвитку системи демократичної влади: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – О., 2001.
11. Мюллерсон Р.А. Права человека: идеи, нормы, реальность. М., 1991.
12. Общая теория прав человека / Под ред. Е.А.Лукашевой. М. 1996. Права человека в истории и современном мире. – М., 1989.
13. Рабінович П.М. Права людини у Конституції України (до інтерпретації вихідних положень). – X.: Право, 1997.
14. Громадянське суспільство в Україні: проблеми становлення /Під заг. ред. В.Ф. Сіренко. – К., 1997.– 170 с.
15. Щедрова Г.П. Громадянське суспільство, правова держава і політична свідомість громадян.-К., 1994.
16. Тимченко С.М. Громадянське суспільство і правова держава. 2002.
17. Шемшученко Ю.С. Громадянське суспільство // Юридична енциклопедія. – Т. 1. С. 646-647.

Правова держава:

1. Богуцький П. Поняття правової держави та методологічний підхід до проблеми її формування // Право України. 1996. № 4.
2. Воротилин Е.А. Идея правового государства в истории правовой мысли // Политология: Курс лекций. – М., 1993.
3. Дімітров Ю. Д. Правова держава в контексті законотворення, судової і адміністративної реформ: Автореф. дис. канд. юрид. Наук. – О., 1997.
4. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. -К., 1999.
5. Гаджиев К.С. Концепция гражданского общества: идейные истоки и основные вехи формирования // Вопросы философии. –1991. – № 7.
6. Гражданское общество, правовое государство и право //Вопросы философии. – 2002.– № 1.
7. Вовк Д. Проблеми визначення та дії принципу верховенства права в Україні. //Право України. – 2003. – № 11.– С. 127-130.
8. Грасхоф К. Принцип верховенства права в конституційному судочинстві // Вісник Конституційного Суду України. 2000. – № 4.
9. Козюбра М.І. Принцип верховенства права і конституційна юрисдикція // Вісник Конституційного Суду України. 2000. – № 4.
10. Іваненко Г. В. Конституційна модель правової держави: шляхи її удосконалення і реалізації: Автореф. дис канд. юрид. наук. – О., 2002.
11. Кириченко С. О. Співвідношення соціальної правової держави і громадянського суспільства в умовах сучасної України: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – К., 2001.
12. Громадянське суспільство і правова держава. – К., 1999.
13. Коваленко А.И. Правовое государство. – М., 1993.
14. Лезов С. Миф о правовом государстве // Октябрь. 1991. № 3.
15. Матузов Н.И. Еще раз о принципе “не запрещенное закономом дозволено” // Государство и право. – 1999. – № 3. – С. 14-31.
16. Нерсесянц B.C. Правовое государство: История и современность // Вопросы философии. 1989. № 2.
17. Нерсесянц B.C. История идей правовой государственности. – М., 1993.
18. Нечипоренко В. О. Філософсько-правовий аналіз легітимації правової держави: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – К., 2003.
19. Полешко А. Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку // Право України. 1995. № 12.
20. Теоретичні та практичні проблеми становлення правової держави в Україні. Вип. 1.2. К., 1995.
21. Тимошенко B.I. Правова держава: (теоретико-історичне дослідження). – К., 1994.
22. Тимченко С. М. Теоретико-правові проблеми взаємодії громадянського суспільства і правової держави в Україні: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – X., 2001.
23. Шемшученко Ю. Теоретичні проблеми формування правової держави // Право України. 1995. № 12.
24. Черниловский З.М. Правовое государство: исторический опыт // Советское государство и право. 1989. № 4.
25. Щедрова Г. П. Громадянське суспільство і демократична правова держава: проблеми взаємовпливу. – К., 1995.
Явич Л.С. Господство права (к концепции правового государства) // Правоведение. – 1990. – № 5.

Політична система держави і суспільства:

1.Дмитриев Ю.А. Соотношение понятия политической и государственной власти в условиях формирования гражданского общества // Государство и право. 1994. № 7.
2. Костецький В. Політичні партії в системі. Громадянське суспільство і держава. // Право України 1995. № 12.
3. Кресіна І. Перегуда Є. Політична реформа проблеми і перспективи // Віче. – 2003. № 2, 3, 4.
4. Манов Г.М. Государство и политическая организация общество. М., 1974.
5.Мурашин О.Г. Демократія // Юридична енциклопедія Т. 2. – К.: Укр. енц., 1999. – С. 61-62, Т. 4. – С. 590, Т. 5. – С. 190.
6.Основы теории политической системы // Под ред. Ю.А. Тихомирова, В.Е. Чиркина. – М. 1985.
7.Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку. – К.: Парламент. вид-во, 1998.
8.Політологія: курс лекцій для юристів // Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. – М., 1999.
9.Политические проблемы теории государства. – М., 1993.
10. Політична система України // Політологічний енциклопедичний словник. К., 1997. – С. 268–269.
11.Політичні партії та виборчий процес // Право України. – 2001. – № 3.
12.Рудич Ф.М. Політична система суспільства // Юридична енциклопедія Т. 4 – К.: Укр. енцикл., 2002. – С. 632 – 633.
13.Шаповал В.М. Безпосередня демократія і представницька демократія у взаємозв’язках // Право України. – 2004. – № 8. – С. 8-12.

Сучасні концепції держави:

1. Даль Р. Введение в теорию демократии. – М., 1992.
2. Бабкін В.Д. Соціальна держава та захист прав людини // Правова держава. Щорічник наукових праць. Вип. 9. – К., 1998. – С. 32-39.
3. Мамут Л.С. Социальное государство с точки зрения права. //Государство и право. – 2001. – № 7. С. 5-14.
4. Оніщенко Н.М. Розвиток соціальної демократичної держави: економічні функції та завдання // Держава і право. – 2003. Вип. 22. С. 57-61.
5. Власть: Очерки современной политической философии Запада. – М., 1989.
6. Кейзеров Н.М. Власть и авторитет.- М., 1973.
7. Ковлер А.И. Исторические формы демократии: проблемы историко-правовой теории. – М., 1990.
8. Кривушин Л.Т. Проблемы государства и общества в демократической мысли. -Л., 1978.
9. Колодій А.М. Держава загального добробуту // Юридична енциклопедія. Т. 2.
10. Копейчиков В.В. Загальнонародна держава // Юридична енциклопедія. Т. 2.
11. Любимов А.П. Лоббизм как конституционно-правовой институт.- М, 1998.
12. Мамут Л.С. Этатизм и анархизм как типы политического сознания.- М., 1989.
13. Проблемы общей теории права и государства / Под. ред. B.C. Нерсесянца.- М., 1999.
14. Панкевич О.З. Соціальна держава: поняття та загальнотеоретична характеристика: Автореф. дис. канд. юрид. наук, Л., 2003.
15. Социальное, государство и защита прав человека. М., 1994.
16. Сокуренко В. Гуманістичний зміст концепції соціальної держави // Право України. – 2000. – № 11. С. 21-23.
17. Тимошенко В.І. Розвиток юридичних, соціологічних та ідеократичних теорій держави в політико-правовій думці України і Росії кінця XIX – поч. XX ст. Автореф. на зд. н. ст. д. ю. н. – К., 2005.
18. Троян О.І. Соціальна справедливість як моральна основа демократичної правової соціальної держави: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: X., 1995.
19. Хайєк Ф.А. Право, законодавство та свобода. Т. 1-3. – К., 1999.
20. Четверний В.А. Демократическое, конституционное государство. Введение в теорию. – М., 1993.
21. Четверний В.А. Пределы государственного вмешательства в сферу гражданского общества.
22. Чиркин В.Е. Общечеловеческие ценности и современное государство // Государство и право. – 2002. – № 2.
23. Яковюк I. В. Соціальна держава: питання теорії і шляхи її становлення: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Х., 2000.
24. Якубенко В.М. Принципи соціальної держави. // Право України. – 2002, № 6.
25. Якушик В.М. Государство переходного типа. (вопросы теории). – К., 1991.

Поняття, суть, основні форми демократії та демократичних типів держави:

1. Арон Р. Демократия и тоталитаризм. Пер. с. фр. – М.: Текст, 1993.
2. Бердяев Н.А. О демократии // Философия неравенства. – М., 1990.
3. Бабкін В.Д. Соціальна демократія: проблеми і перспективи. – К. К. інст. туризму, екон. і права, 2000.
4. Даль Р. Введение в теорію демократии. – М., 1992.
5. Ковлер А.И. Исторические формы демократии: проблемы историко-правовой теории. – Л., 1978.
6. Медведчук В. Дух і принципи соціалдемократії. Українська перспектива. – К., 2002.
7. Мурашин О.В. Безпосередні форми демократії. – К., 1990.
8. Кузьмин Э.Л. Демократия: некоторые вопросы теории, методологии и практики. – М., 1986.
9. Лобер В.Л. Демократия: от зарождения идеи до современности. – М., 1991.
10. Четвернин В.А. Демократическое, конституционное государство. Введение в теорию. – М., 1993.

Право як соціально-історичне явище:

1) Агешин Ю.А. Политика, право, мораль. – М., 1982.
2) Бобнева М.И. Социальные нормы и регулирование поведения. – М., 1979.
3) Кашанина Т.В. Происхождение государства и права: Современные трактовки и подходы. – М., 1999.
4) Лукашова Е.А. Право, мораль, личность. – М., 1986.
5) Нерсесянц В.С. Право в системе социальной регуляции. – М., 1986.
6) Общая теория государства и права. Акад. курс в 3-х томах. Т. 2. Отв. ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, 2001.
7) Сухонос В.В. Теорія держави і права. Навч. пос. – Суми: Унів. кн., 2005.
8) Теорія держави і права. Акад. курс. Відп. ред. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. – К.: Юрінком Інтер, 2006.
9) Аристотель. Политика.
10) Берман Г.Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Пер. с англ. 2-е изд. – М.: МГУ, 1998.
11) Світова класична думка про державу і право. – К.: Юрінком інтер, 1999.
12) Кельзен Г. Чисте правознавство. – К.: Юніверс, 2004.
14) Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. – Учебник. – М.: Норма.Инфра.М., 1999.
15) Общая теория права и государства. Учебник под ред. В.В. Лазарева. – М.: Юрист, 1994.

Праворозуміння: історія і сучасність:

1) Алексеев С.С. Теория права: его понимание, назначение, социальная ценность. – М.: Норма, 2001.
2) Венгеров А.Б. Теория государства и права. – М.: Новый юрист, 1998.
3) Загальна теорія держави і права. Навч. пос. За ред. В.В. Копейчикова. – К.
4) Ковальчук О.М. Теорія права у працях вчених Київського університету (ХІХ-початок ХХ століття). – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 192 с.
5) Котюк В.О. Теорія права. – К.: Вентурі, 1996.
6) Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Основні поняття та категорії права: Навч. пос. – К.: Істина, 2001.
7) Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. – М.: Норма-Инфра. – М., 1999.
8) Теорія держави і права. Акад. курс. Відп. ред. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. – К.: Юрінком Інтер, 2006.
Додаткова:
9). Козюбра М.І. Право и общественное сознание. – К.: Наук. думка, 1979.
10). Лейст О.Э. Три концепции права // Сов. гос. и право. – 1991, № 12.
11).Кельзен Г. Чиста теорія права. …
12). Марчук В.П. Соціологічні теорії права в Німеччині: теорія і сучасність. – Чернівці: ЧДУ, 1998.
13) Харт Х.Л.А. Концепція права. – К., 1998.
14) Царьков И.И. Развитие правопонимания в европейской традиции права. – СПб., 2006.

Соціальна цінність права, основні його функції і принципи:

1) Вопленко Н.Н. Сущность, принципы и функции права. – Волгоград, 1998.
2) Загальна теорія держави і права. Навч. пос. За ред. В.В. Копейчикова. – К.
3) Котюк В.О. Теорія права. – К.: Вентурі, 1996.
4) Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Основні поняття та категорії права: Навч. пос. – К.: Істина, 2001.
5) Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. – М.: Норма-Инфра. – М., 1999.
6) Общая теория государства и права. Акад. курс в 3-х томах. Т. 2. Отв. ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, 2001.
7) Сухонос В.В. Теорія держави і права. Навч. пос. – Суми: Унів. кн., 2005.
8) Радько Т.Н., Толстик В.А. Функции права. – Н.Новгород, 1995.
9) Теорія держави і права. Акад. курс. Відп. ред. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. – К.: Юрінком Інтер, 2006.
Додаткова:
10). Бабаев В.К. Презумпции в советском праве. – Горький, 1974.
11). Байтин М.И. О принципах и функциях права: новые моменты // Правоведение. – 2000, № 3.
12). Колодій А.М. Принципи права України. – К., 1998.
13). Неновски Н. Право и ценности. – М., 1987.
14). Рабинович П.М. Социалистическое право как ценность. – Львов, 1985.
15). Фулей Т.І. Сучасні загальнолюдські принципи права та проблеми їх впровадження в Україні. Автореф. дис. … к.ю.н. – К., 2003.
16). Ульяновська О. Правові фікції та правові презумпції: єдність та відмінність // Право України. – 2005, № 6.

Форми (джерела) права:

1) Загальна теорія держави і права. Навч. пос. За ред. В.В. Копейчикова. – К.
2) Кириченко О.М. Органічні закони в системі законодавства України. Авт. дис. … к. ю. н. – К., 2009.
3) Козюбра М.І. Тенденції розвитку джерел права України в контексті європейських правоінтеграційних процесів // НУ „Києво-Могилянська академія”. Наук. зап. Юрид. науки. Т. 26. 2004. – С. 3–9.
4) Котюк В.О. Теорія права. – К.: Вентурі, 1996.
5) Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Основні поняття та категорії права: Навч. пос. – К.: Істина, 2001.
6) Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. – М.: Норма-Инфра. – М., 1999.
7) Общая теория государства и права. Акад. курс в 3-х томах. Т. 2. Отв. ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, 2001.
8) Сухонос В.В. Теорія держави і права. Навч. пос. – Суми: Унів. кн., 2005.
9) Теорія держави і права. Акад. курс. Відп. ред. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. – К.: Юрінком Інтер, 2006.
Додаткова:
10) Зивс С.Л. Источники права. – М., 1987.
11) Дутка Г.І. Закон у системі нормативно-правових актів України. Автореф. дис. … к.ю.н. – К., 2003.
12) Назаренко Є.В. Закон у системі нормативних актів України // Право України. – 1995, № 1.
13) Кросс Р. Прецедент в английском праве. – М., 1985.
14) Малишев Б.В. Судовий прецедент у правовій системі Англії. Автореф дис. … к.ю.н. – К., 2002.
15) Малишев Б.В. Судовий прецедент у правовій системі Англії. – К., 2008.
16) Пархоменко Н.М. Договір у системі права України. Автореф дис. … к.ю.н. – К., 1998.
17) Форми і джерела права України. – К., 2000.

Поняття, види і структура норм права:

1) Бурлай Є.В. Нормы права и правоотношения в социалистическом обществе. – К., 1987.
2) Дегеть Б.А. Классификация норм советского социалистического права по их структуре. – Саратов, 1977.
3) Кудрявцев Ю.В. Нормы права как социальная информация. – М., 1981.
4) Котюк В.О. Теорія права. – К.: Вентурі, 1996.
5) Недбайло П.Е. Советские социалистические правовые нормы. – Львов, 1959.
6) Нормы советского права. Проблемы теории / Под ред. М.И. Байтина, В.К. Бабаева. – Саратов, 1987.
7) Теорія держави і права. Акад. курс. Відп. ред. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. – К.: Юрінком Інтер, 2006.
Додаткова:
8) Рыбушкин Н.Н. Запрещающие нормы в советском праве. – Казань, 1990.
9) Сенякин И.Н. Специальные нормы советского права. – Саратов, 1987.
10) Учение о правовых нормах (Общетеоретические и цив. аспекты). – Библ. Пособие. – Красноярск, 1985.
11) Чернобель Г.Т. Структура норм права и механизм их действия (логические аспекты) // Правоведение. – 1983, № 6.
12) Эффективность действия правовых норм. – Л.: ЛГУ, 1977.

Правові системи країн світу:

1) Давид Р., Тофре-Спінози К. Основные правовые системы современности. – М., 1999.
2) Матузов Н.И. Правовая система и личность. – Саратов, 1987.
3) Правовые системы мира. – Екатеринбург, 1995.
4) Правовые системы стран мира. Энц. спр. – М.: Норма, 2001.
5) Решетников Ф.М. Правовые системы стран мира. Справочник. – М., 1993.
6) Скакун О.Ф. Теория государства и права. Учебн. – Харьков: Консум, 2000.
7) Сырых В.М. Теория государства и права. Учебн. – М.: ЗАО Юр. …, 2002.
8) Теорія держави і права. Акад. курс. Відп. ред. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. – К.: Юрінком Інтер, 2006.
9).Зайчук О.В. Правовая система США. – К., 1992.
10).Луць Л. Структура правової системи суспільства: загальнотеоретичні аспекти // Право України. – 2002, № 9.
11).Оніщенко Н.М. Правова система України. – К., 2000 – 2002.
12).Правовая система социализма. В 2-х кн. – М., 1987.
13).Романов А.К. Правовая система Англии. – М., 2000.
14).Фридмен Л. Введение в американское право. – М., 1992.
15).Сюкияйнен Л.Р. Мусульманское право. – М., 1986.
16).Супутаев М.А. Право в современной Африке. – М., 1989.
17).Юридическая жизнь в Китае. – М., 1990.

Система права і система законодавства:

1) Алексеев С.С. Структура советского права. – М., 1975.
2) Алексеев С.С. Общая теория права. В 2-х т. – М., 1981, 1982.
3) Євграфов П.Б. Система радянського законодавства. – Х., 1990.
4) Кравчук М.В. Теорія держави і права. Опорні конспекти. – К.: Атіка, 2003.
5) Котюк В.О. Теорія права. – К.: Вентурі, 1996.
6) Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Нариси з теорії права: Навч. пос. – К.: Істина, 2004.
7) Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. – М.: Норма-Инфра. – М., 1999.
8) Скакун О.Ф. Теория государства и права. Учебн. – Харьков: Консум, 2000.
9) Теорія держави і права. Акад. курс. Відп. ред. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. – К.: Юрінком Інтер, 2006.
10).Загальна теорія держави і права. Навч. пос. За ред. В.В. Копейчикова. – К., 1997.
11).Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права. Курс лекцій. – М.: Юрист, 1997.
12).Общая теория государства и права. Акад. курс. Т. 2. – М.: Зерцало, 2001.
13).Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К.: Атіка, 2001.
14).Систематизація законодавства в Україні. Проблеми теорії і практики. – К., 1999.
15).Ющик О.І. Галузі та інститути правової системи (міфи і реальність). – К., 2002.
16).Меленко С.Г. Консолідація як вид систематизації нормативно-правових актів. Автореф. дис. … к.ю.н. – К., 2002.
17).Рогач О.Я. Кодифікаційні акти в системі законодавства України. Автореф. дис. … к.ю.н. – К., 2003.

Поняття, види і структура правовідносин:

1) Бурлай Є.В. Нормы права и правоотношения в социалистическом обществе.- К., 1987.
2) Варламова Н.В. Правоотношения: философский и юридический подходы // Правоведение. – 1991, №4.
3) Загальна теорія держави і права. За ред. В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком, 1997.
4) Кравчук М.В. Теорія держави і права. Опорні конспекти. – К.: Атіка, 2003.
5) Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996
6) Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. Учебник. – М.: Норма – Инфра, 1999.
7) Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Нариси з теорії права. Навчальний посібник. – К.: Істина, 2004.
8) Никищенко Л.И. Теория государства и права. – Херсон: ХЭПИ, 1999
9) Теорія держави і права. Академічний курс. Відп. ред. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. – К.: Юрінком-Інтер, 2006.
10).Гревцов Ю.И. Правовые отношения и осуществление права. – Л.: ЛГУ, 1987.
11).Дудин А.П. Диалектика правоотношений. – Саратов, 1983.
12).Дудин А.П. Объект правоотношений. – Саратов, 1980.
13).Исаков В.П. Юридические факты в советском праве. – М., 1984.
14).Протасов В.Н. Правоотношение как система. – М., 1987.
15).Проблемы теории правоотношений. – Л.: ЛГУ, 1989.
16).Рейнер В.К. Общее мнение о правоотношении. – М., 1987.
17).Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юр. лит., 1974.
18).Общая теория государства и права. Академичный курс. Т. 2. Отв. ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, 2001.

Правосвідомість і правова культура особи і суспільства:

1) Козюбра Н.И. Социалистическое право и общественное правосознание. – К.: Наукова думка, 1979.
2) Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996.
3) Кейзеров Н.М. Политическая и правовая культура. – М., 1983.
4) Кудрявцев Э.В. Право как элемент культуры. // Право и власть. – М.: Прогресс, 1990.
5) Сальников В.П. Социалистическая правовая культура. – Саратов, 1989.
6) Соколов Н.Я. Профессиональное сознание юристов. – М., 1988.
7) Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Х.: Консул. 2000, 2005,
8) Теорія держави та права. Академ. курс. Відпов. Ред. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. – К.: Юрінком Інтер, 2006.
9) Аграновская Е.В. Правовая культура и обеспечение прав личности. – М., 1988.
10) Бура Н.А. Функции общественного сознания. – К., 1986.
11) Гойман В.Н. Правовой нигилизм: пути перестройки // Советская юстиция. 1990, № 2
12) Жалинский А.Э. Основы профессиональной деятельности юриста. – Смоленск, 1995.
13) Ильин. И.А. О сущности правосознания. – М., 1993.
14) Копієвська О.Р До проблеми формування правової культури особи в Україні // Держава і право. Юрид. і політ. науки. – 2006, Вип. 34. – С. 104–109.
15) Кузнецов Э.В. Кризис современного правосознания // Правоведение. 1994. № 2.
16) Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм как две стороны одной медали // Правоведение. 1994. № 2.
17) Правовое воспитание молодежи. – К.: Наукова думка. 1985.
18) Покровський И.Ф. Соотношение общественного и индивидуального правосознания. – Л.: ЛГУ, 1970.
19) Семітко А.П. Развитие правовой культуры как правовой прогресс. – Екатеринбург, 1996.
20) Жуманов В.А. О правовом нигилизме // Советское государство и право. 1989. №10.
21) Жикаринцев Е.В. Правовое воспитание. Методология и методика. – М., 1990.

Поняття і суть законності і правопорядку:

1. Алаїс С.І., Бобровник С.В., Лилак Д.Д., Самохвалов В.В., Самохвалов В.П., Фатхутдінова О.В. Енциклопедія законодавства (мат. до спецкурсу) / За заг. ред. Самохвалова В.П. – К., 2003.
2. Горбунова Л. Історія дослідження ідеї та поняття законності // Право України. – 2004, № 2. – С. 3.
3. Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996.
4. Крисюк Ю. Синергетична інтерпретація соціального порядку // Право України. – 2005, № 7.
5. Мелех Л.В. Трактування правової категорії „законність” у вітчизняній юридичній науці // Держава і право. – 2007, № 36. – С. 123 – 128.
6. Околіта С.В Справедливість та законність як принципи державно-правового регулювання. Авт. дис. … к.н. з держ. упр. – К., 2000.
7. Самохвалов В.В Законність і справедливість: теоретико-правові проблеми співвідношення та взаємодії. Авт. дис. … к.ю.н. – К., 2008.
8. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. – Х.: Консум, 2001.
9. Теорія держави і права. / Відп. ред. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. – К.: Юрінком Інтер, 2006.
10. Ткаченко В.Д. Функціональне призначення законності // Вісник Академії правових наук. – Х., 1996.

Поняття і види правомірної поведінки, правопорушень і юридичної відповідальності:
Основна:

1. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М., 1976.
2. Базылев Б.Т. Юридическая ответственность: теоретические вопросы. – Красноярск, 1985.
3. Базылев Б.Т. Сущность позитивной юридической ответственности // Правоведение. – 1979. – № 4.
4. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений. – М., 1986.
5. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Хома Н.М. Загальна теорія держави і права. Підр. – Л.: Науковий світ, 2005.
6. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М., 1985.
7. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. – Х.: Консум, 2001.
8. Теорія держави і права. / Відп. ред. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. – К.: Юрінком Інтер, 2006.
Додаткова література.
9. Білозьоров Є. Юридична відповідальність як передумова правомірної поведінки особи: теоретичні аспекти // Право України. – 2006, № 1.
10. Баранов В.М. Теория юридической ответственности. – Н. Новгород, 1998.
11. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственность. – Л., 1983.
12. Кейт О.Э Санкции и ответственность по советскому праву: теоретические проблемы. – М., 1986.
13. Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996.
14. Проблемы теории правонарушений. – Воронеж, 1990.

Форми реалізації права і правомірна поведінка особи:
Основна:

1) Гнатюк М.Д. Правозастосування та його місце в процесі реалізації права. Автореф. дис. на здоб. наук. ст. к.ю.н. – К., 2007.
2) Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. – М., 1982.
3) Котюк В.О. Теорія права. – К.: Вентурі, 1996.
4) Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. – М., 1960.
5) Нурпеисов Е.К. Психология правомерного поведения. – М., 1984.
6) Скакун О.Ф. Теория государства и права. Учебн. – Харьков: Консум, 2000.
7) Теорія держави і права. Акад. курс. Відп. ред. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. – К.: Юрінком Інтер, 2006.
Додаткова:
8) Завадская Л.Н. Механізм реализации права. – М., 1981.
9) Жук Н. Реалізація прав на захист // Юридичний вісник України. – 2002, № 10 (350).
10) Копейчиков В.В., Гусарєв С.Д. Питання реалізації Конституції України // Вісник АПН України. – 1997, № 3 (10).
11) Лилак Д.Д. Проблеми колізій у законодавстві України (теорія і практика). Автореферат дис. – К., 2004.
12) Маликов М.Ф. Проблемы реализации права. – Иркутск, 1988.
13) Решетов Ю.С. Реализация норм советского права: системный анализ. – Казань, 1989.
14) Шаповал В. Теоретичні проблеми реалізації норм Конституції // Право України. – 1997, № 6.

Тлумачення норм права:

1. Коментар до Конституції України.
2. Загальна теорія держави і права. За ред. В.В.Копейчикова. – К.
3. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави та права. – Львів: Новий світ, 2005.
4. Кравчук М.В. Теорія держави і права. Опорні конспекти. – К.: Атіка, 2003.
5. Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996.
6. Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Нариси з теорії права. – К.: Істина, 2004.
7. Общая теория государства и права. Ак. курс. в 3-х т. / Отв. ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, 2001. – Т. 2.
8. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. – Х.: Консум.
9. Теорія держави і права. Ак. курс. Відп. ред. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. – К.: Юрінком Інтер, 2006.
10. Ватаманюк В. Суб’єкти тлумачення Конституції та законів України на сучасному етапі формування права // Українське право. – 2007, № 1. – С. 305–317.
11. Вопленко Н.Н. Официальное толкование норм права. – М., 1976.
12. Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права. – К., 2001.
13. Ершов В. Судебноет олкование норм. //Советская юстиция. – 1993. – № 20.
14. Копейчиков В.В. Теоретичні і практичні питання тлумачення Конституції // Вісник АПН. – 1996.
15. Мармазов В. Про телеологічне (цільове) тлумачення Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод // Право України. – 2004, № 1. – С. 26 – 29.
16. Насверова Т.Я. Телеологическое (целевое) толкование советского закона. – Казань, 1988.
17. Спасов Б.П. Закон и его толкование. – М., 1986.
18. Соцуро Л.В. Неофициальное толкование норм права. – М., 2000.
19. Цвік Я.В. Про офіційне тлумачення законів України // Вісник АПН. – 1997. – № 7.
20. Черданцев А.Ф. Толкование советского права. – М., 1979.

Додаток № 1
Зразок титульного листа

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут післядипломної освіти

Курсова робота
на тему: „ЗАКОНОДАВЧІ ТЕРМІНИ ТА ДЕФІНІЦІЇ”
з курсу „Теорія держави і права”

Виконав:
слухач Петренко Петро Петрович
група № ___
Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
Кузьменко Кузьма Кузьмич

Київ-2010

Додаток № 2

Зразок плану курсової роботи

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1
МОВА ЗАКОНУ: ОСНОВНІ РИСИ ТА ОСОБЛИВОСТІ 6
1.1. Мова закону – різновид літературного стилю. Поняття законодавчого стилю 6
1.2. Мовні вимоги до якості закону 12
РОЗДІЛ 2
ЗАКОНОДАВЧІ ТЕРМІНИ: ПОНЯТТЯ, КЛАСИФІКАЦІЇ ТА ЗНАЧЕННЯ 18
2.1. Поняття законодавчих термінів та їх значення в регулюванні суспільних відносин 18
2.2. Класифікація законодавчих термінів і їх загальна характеристика 23
РОЗДІЛ 3
ЗАКОНОДАВЧІ ДЕФІНІЦІЇ: ПОНЯТТЯ, ФУНКЦІЇ ТА ВИДИ 27
3.1. Поняття та функції законодавчих дефініцій 27
3.2. Види законодавчих дефініцій 32
ВИСНОВКИ 38

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 41

Додаток № 3
Зразок списку використаних джерел

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Про Регламент Верховної Ради України: Закон України від 10.02.2010 р. № 1861-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 14-15, № 16-17. – Ст. 133.
2. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. № 2747-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35-36. – Ст. 446.
3. Методичні рекомендації щодо розроблення проектів законів та дотримання вимог нормопроектної техніки, схвалені постановою колегії Міністерства юстиції України від 21 листопада 2000 р. № 41 // Нормотворча діяльність: Збірник нормативно-правових актів та методичних рекомендацій. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2001. – С. 219–230.
4. Задорожний Ю. Західна традиція права у контексті формування кодифікованих актів на теренах України // Право України. – 2006, № 9. – С. 42 – 46.
5. Законотворча діяльність: Словник термінів і понять / За ред. акад. НАН України В. М. Литвина. – К.: Парламентське видавництво, 2004. – 344 с.
6. Кашанина Т. В. Юридическая техника. – М.: Эксмо, 2007. – 512 с.
7. Богачова О., Федорін М. До питання стратегії законотворчості: Україна та Європейський Союз // Законотворчість. Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним та європейським правом : Зб. наук.-практ. мат. – К., 2005. – Вип. 4. – С. 9–13.

Додаток № 4

Зразок титульного оформлення додатків

ТАБЛИЦІ

Вересень 30 2013

Бізнес план “Копіцентр”

Зміст

1. Вступ……………………………………………………………………….3

2. Резюме………………..……………………………………………………4

3. Характеристика підприємницької діяльності……………………….……..5

4. Кон’юнктура ринку…………….……………………………………………6

5. Маркетинг та збут…………………………………………………………..8

6. Управління та власність………………..…………………………………11

7. Виробничий процес……………………………………………………….12

8. Фінансовий план………………………….……………………………….15

9. Ризики та страхування……………………………………………………16

10. Висновок………………………………….……………………………..17

11. Список використаних джерел………………………….……………….18

12. Додаток 1, Таблиця 1…………………………………..……………….19

13. Додаток 1, Таблиця 2……………………………………..…………….20

14. Додаток 1, Таблиця 3……………………………………..…………….21

Вартість роботи 500 грн.

Вересень 30 2013

Бізнес-план “Бджільництво”

Зміст

1. Вступ……………………………………………………………………….3

2. Резюме……… ……………………………………………………………4

3. Характеристика підприємницької діяльності………………………..…..5

4. Кон’юнктура ринку…………………………………………………………6

5. Маркетинг та збут………………………………………..………………..8

6. Управління та власність…………………………………………………11

7. Виробничий процес……………………………………..……………….12

8. Фінансовий план………………………………………………………….15

9. Ризики та страхування………………………………..…………………16

10. Висновок………………………………………………………………..17

11. Список використаних джерел………………………………………….18

12. Додаток 1, Таблиця 1……………………………….………………….19

13. Додаток 1, Таблиця 2……………………………….………………….20

14. Додаток 1, Таблиця 3……………………………….………………….21

Вартість роботи – 500 грн.